Вибір кухонного посуду залежно від матеріалу

 Сьогодні кухонний посуд представлений надзвичайно широким асортиментом. Ідеться не лише про дизайн, а й про якість, технічні та функціональні характеристики. Обрати оптимальний варіант, який ідеально поєднує ціну та якість, інколи буває непросто. Невеликий «посудний» лікбез, можливо, допоможе визначитися з вибором.

Чавунний посуд

Почнемо з чавунного посуду. Загалом чавун класифікують на кілька видів залежно від вмісту певних речовин. Основою будь-якого чавуну є залізо. Спільним критерієм для всіх видів чавуну є високий вміст вуглецю (понад 2,14%). Велика кількість вуглецю підвищує твердість і крихкість. Якщо вуглецю менше 2%, то такий сплав уже вважається сталлю. Білий чавун відрізняється тим, що в ньому весь вуглець зв’язаний у сполуці Fe3C (карбід заліза). Злам такого чавуну світлий, звідси і назва. Вміст вуглецю в білому чавуні може доходити до 7%, отже він відрізняється великою твердістю, але водночас і високою крихкістю.

У сірому чавуні (злам має сірий колір) окрім вуглецю міститься кремній (до 3,5%). Саме ці два види чавуну переважно використовуються для виробництва посуду. Є ще ковкий і високоміцний чавун, але в побутовій промисловості вони майже не задіяні. Чавунний посуд хороший тим, що формально є «вічним». Справді, у деяких сім’ях використовують чавунний посуд ще довоєнного виробництва. Такий посуд має високу теплопровідність, при цьому жар розподіляється рівномірно. Його неможливо нічим подряпати: ні ножем, ні лопаткою, ні металевою щіткою. Чавун не боїться короткочасних контактів із кислими та лужними середовищами, тому в цьому посуді зручно готувати страви, що містять томатну пасту, помідори, капусту (азу, борщ тощо).

Чавунний посуд безпечний для здоров’я. Це перевірено поколіннями. Мабуть, єдиний мінус — це крихкість, а для когось ще й надмірна громіздкість. Випадково впустивши чавунну жаровню на підлогу, її можна розбити. І ще чавунне начиння не рекомендується залишати в мийці. Залізо у вологому середовищі перетворюється на гідроксид заліза, що простими словами називається іржею. Хоча сучасний чавунний посуд покривають склоемаллю, яка захищає від вологи. Щоправда, підвищена крихкість усе одно залишається.

Алюмінієвий посуд

Алюміній для виготовлення кухонного начиння почали застосовувати приблизно століття тому, тож це наймолодший посуд, не враховуючи посуд із полімерів. Навколо алюмінієвого посуду ходить стільки чуток і домислів щодо його безпечності, що просто необхідно прояснити ситуацію стосовно цього матеріалу. Алюміній — метал високоактивний. Це видно з його розташування в таблиці Менделєєва. Тому на відкритому повітрі він одразу взаємодіє з киснем. На поверхні металу утворюється оксидна плівка Al2O3. Ця плівка не дозволяє іонам алюмінію проникати в їжу, отже «токсичність» алюмінієвого посуду сильно перебільшена.

Однак при механічному пошкодженні (наприклад, від тертя металевою щіткою) цілісність плівки може порушуватися. Так само і при дії агресивних середовищ (кислих та лужних). Тоді алюміній може потрапити в їжу. Але якщо не допускати такого (не варити кислі супи, не шкребти), то алюмінієвий посуд виявляється досить зручним. Він легкий, достатньо міцний. У ньому можна кип’ятити молоко, не побоюючись, що воно пригорить. Алюміній має високу теплопровідність, тому посуд із нього швидко нагрівається.

Такий посуд має світлий сріблястий колір, який багатьом подобається. Попри те, що алюмінієвий посуд придатний для приготування багатьох страв, зберігати в ньому їжу не рекомендується. Краще перекласти їжу в щось більш інертне, наприклад у скляний посуд. У разі сильного забруднення такий посуд можна вимити содовим розчином. Він видалить стару оксидну плівку, після чого одразу утвориться нова. Зараз посуд частіше виробляють не з чистого алюмінію, а з його сплавів. Досить поширений дюралюміній, який у 4 рази міцніший за чистий алюміній.

Посуд із нержавіючої сталі

Посуд із нержавіючої сталі є одним із найкращих варіантів. Він міцний, легкий, не піддається впливу агресивних середовищ, абсолютно безпечний, має гарний зовнішній вигляд. Посуд із нержавійки виготовляють зі сплаву, до якого входять залізо (основний компонент), хром (від 11% до 19%) і нікель (зазвичай 10%). Антикорозійні властивості сплаву надає хром. У такому посуді можна готувати що завгодно, зберігати більшість продуктів. Є думка, що блискучий посуд із нержавійки повільніше охолоджується, а тому більшою мірою придатний для тушкування. Фактично єдиний мінус цього посуду — досить висока ціна.

Емальований посуд

Емальований посуд знайомий усім нам ще з радянських часів. Також має багато переваг. Окрім функціональних якостей, емаль відкриває широкий простір для дизайнерської різноманітності. На емалі можна малювати різні візерунки. Але є один великий мінус, про який усі й так знають. Ідеться про крихкість емалевого покриття. При ударах і падіннях емаль відколюється. Такий посуд стає фактично непридатним до використання, оскільки через пошкоджену емаль у їжу можуть потрапляти токсичні сполуки металів.

Тефлонове покриття

Посуд із тефлоновим покриттям. Тефлон (фторопласт, політетрафторетилен) було відкрито зовсім випадково. У квітні 1938 року співробітник корпорації DuPont, 27-річний хімік Рой Планкетт, виявив занедбаний балон, у якому знаходився стиснений газ політетрафторетилен. Цей газ використовувався в холодильних установках. Балон вирішили утилізувати. Але коли його розпиляли, всередині виявили білий порошок. Ця речовина серйозно зацікавила хіміків. Особливо після того, як з’ясувалося, що порошок не горить і не взаємодіє з жодним відомим розчинником. До того ж має надзвичайно низький коефіцієнт поверхневого натягу, завдяки чому є дуже слизьким і абсолютно не змочується.

З’ясувалося, що ця речовина є результатом спонтанної полімеризації газу. Новий вид пластмаси отримав назву тефлон і невдовзі швидко зарекомендував себе в побуті. Головна перевага посуду з тефлоновим покриттям — антипригарність. На тефлоні можна смажити їжу взагалі без олії, і вона не пригорить. Таке покриття дуже легко миється. Тефлоновий посуд можна ставити в морозильну камеру, оскільки тефлон витримує мороз до –70 градусів Цельсія. Але тут є і мінуси, причому досить серйозні. По-перше, якщо подряпати покриття, через пошкодження в нижні шари почнуть проникати жири та кислоти.

І тефлонове покриття почне відшаровуватися, що означає псування посуду. По-друге, тефлон не витримує температуру вище 260 градусів Цельсія. Сучасні плити можуть давати й вищі температури. Тефлон під дією таких температур перетворюється на канцероген. Можлива небезпека для здоров’я призвела до того, що виробництво посуду з тефлоновим покриттям поступово припиняється. І, нарешті, третій мінус — короткий термін служби. Навіть при дбайливому використанні тефлоновий посуд служить не більше 6 років.

Термолонове покриття

Зараз на зміну тефлону приходить посуд із термолоновим покриттям. Термолон (інакше синтетична кераміка) не боїться температур до 450 градусів Цельсія. Він значно довговічніший за тефлон, має такі самі антипригарні властивості. При цьому термолонове покриття не боїться подряпин, механічних ударів і агресивних середовищ. Посуд із таким покриттям нагрівається буквально за хвилину, що інколи навіть незручно. Загалом термолонове покриття — це останнє слово у виробництві кухонного посуду.

Скляний і керамічний посуд

Посуд зі скла та кераміки хороший тим, що є абсолютно хімічно інертним. У ньому можна зберігати навіть міцні розсоли. Він має сучасний дизайн, який впишеться в будь-яке сервірування. Деякі сім’ї намагаються використовувати тільки такий посуд. Він дуже легко миється. Найкраще скляний посуд підходить для приготування запіканок і салатів. Оскільки скло нагрівається нерівномірно, під час готування необхідно ставити під посуд розсікач полум’я (металева сітка). Це для газових плит. Для електроплит скляний посуд не дуже підходить, але допустимий. Не можна гарячий посуд ставити під холодний кран, інакше є ризик, що він лусне.

Силіконовий посуд

Нарешті, посуд із полімерних матеріалів, що з’явився відносно недавно (пластиковий посуд, силіконовий посуд). Він підходить для приготування холодних страв. Також допускається приготування в мікрохвильовій печі. Пластик хороший тим, що він довговічний, не б’ється, хімічно інертний, не вбирає запахів. У пластиковій тарі можна приготувати рибний салат, а після миття — морозиво. Стороннього запаху не буде.